Олово було відомо людству вже в IV тисячолітті до н. е. Цей метал був малодоступний і дорогий, тому вироби з нього рідко зустрічаються серед римських і грецьких старожитностей. Про олово є згадки в Біблії. Олово є (поряд з міддю) одним з компонентів олов’яної бронзи, винайденої в кінці або середині III тисячоліття до н. е. Оскільки бронза була найбільш міцним з відомих в той час металів і сплавів, олово було «стратегічним металом» протягом всього «бронзового століття», більше 2000 років. Латинська назва stannum, пов'язане з санскритським словом, що означає «стійкий, міцний», спочатку відносилося до сплаву свинцю і срібла, а пізніше до іншого, який містить близько 67% олова; до IV століття цим словом стали називати власне олово.