Ванадій був відкритий в 1801 році професором мінералогії з Мехіко Андресом Мануелем Дель Ріо в свинцевих рудах. Він виявив новий метал і запропонував для нього назву «панхромій» через широкого діапазону кольору його сполук, змінивши потім назву на «еритроній». Дель Ріо не мав авторитету в науковому світі Європи, і європейські хіміки засумнівалися в його результатах.Потім і сам Дель Ріо втратив упевненість в своєму відкритті і заявив, що відкрив всього лише хромат свинцю. У 1830 році ванадій був відкритий заново шведським хіміком Нільсом Сефстрьомом в залізній руді. Шанс відкрити ванадій був і у Фрідріха Велера, що досліджував мексиканську руду, але він серйозно отруївся фтороводенем незадовго до відкриття Сефстрьома і не зміг продовжити дослідження. Однак Велер довів до кінця дослідження руди і остаточно довів, що в ній міститься саме ванадій, а не хром. Цей елемент утворює сполуки з красивим забарвленням, звідси і назва елемента, пов'язане з ім'ям скандинавської богині любові і краси Фрей (др.-сканд. Vanadís - дочка Ванів; Ванадіс).